Бензойна кислота

Застосування.

Е210 (бензойова кислота) — харчова добавка, яка використовується в харчовій промисловості як консервант. Консервант Е210 виявляє антимікробну й антигрибкову дію, чинить пригнічувальну дію на цвіль, дріжджі та деякі види бактерій. У природі бензойна кислота міститься в таких продуктах, як брусниця, журавлина, чорниця, мед. Природним способом утворюється в сирі, простокваші, йогурті, у яблуках, а також міститься в виділеннях деяких тварин.
З погляду хімії домішки Е210 — це карбонова кислота, що належить до класу найпростіших одноосновних кислот ароматичного ряду. Хімічна формула бензойної кислоти: C7H6O2 (C6H5COOH).
З фізичного погляду бензойна кислота являє собою кристалічний порошок білого кольору з характерним запахом. Добавка Е210 погано розчинена у воді, через що замість бензойної кислоти найчастіше застосовується бензоат натрію (харчова домішка E211). Водночас добавка Е210 досить добре розчинена в діетиловому ефірі та етанолі.
Вперше бензойна кислота була отримана методом сублімації в 16 столітті з роженого ладану (бензяної смоли). Звідси бензойна кислота й дістала свою назву. 1832 року німецьким хіміком Юстусом фон Лібіхом була визначена структура бензойної кислоти, а також досліджені її властивості та зв'язок із гіппуровою кислотою. У 1875  були виявлені та вивчені антигрибкові властивості бензойної кислоти,  унаслідок чого вона тривалий час застосовувалася під час консервування фруктів.
У РФ харчова добавка Е210 дозволена до застосування, однак встановлені чіткі значення гранично допустимої концентрації в харчових продуктах. За рекомендаціями ВООЗ гранично допустиме споживання консерванта Е210 людиною не має перевищувати 5 мл/кг. Переважні це значення концентрації добавки Е210 негативно впливають насамперед на печінку та нирки.
Також знаходить застосування як Замідь вулканізації гумових сумішей для виробництва РТІ та гумового взуття. Вивірювач епоксидних смол, пластифікатор.

Визначення автентичності. Справжняність бензойної кислоти може бути визначена за температурою плавлення й за реакцією на бензо-ат-аніон (до 1 мл розчину ЛВ додати 0,5 мл розчину FeCl3, утворюється пледково-жовтий осад, розчинний в ефірі).
Для знебарвлення продукту деякі торговці проводять таке:  Бензойна кислота під час продажу іноді змінюється (розводиться) речовинами, як-от: азбест, крейда, цукор, борна або гіппурова кислота. Якщо покласти кілька кристалів на скло та нагріти їх, скло має бути чистим без осаду. Якщо ж утворилася залишок, отже, кислота має домішки, а в разі подальшого нагрівання з'являється запах карамелі то кислоту розбавили цукром.  Якщо ж бензойну кислоту розбавили саліциловою, то під час взаємодії з хлорним залізом рідина набуде фіолетового кольору. Якщо утворюється осад білого кольору, то в бензойній кислоті була щавлева кислота.